Історія

"ОБОЗНІВЦІ"

Де й коли б я не був, де б мій шлях не проліг,
Я вертаюсь щораз на дідівський поріг.
Я вертаюсь сюди, де мій біль і тепло,
До Обознівки йду, в своє рідне село.

Ти довіку моє в споришевих стежках,
Ти моє в полинах, в пшеницях і житах,
Ти моє в янтарі вмитих росами трав,
В позолоті хрестів надвечірніх заграв.

Ти моє в рушниках, в солов’їних піснях,
У білявих хатах, в надмогильних хрестах
Ти довіку моє в материнських піснях,
У високих хлібах, в мозолястих руках.

Хоч на скронях моїх забіліла зима,
Мов на крилах лечу до села – джерела.
Я до тебе несу свою радість і жаль,
Ніжну пісню свою, і любов, і печаль.

Ти для мене святе, як любов і добро.
Ти колиска моя, моє рідне село.

/Г.А. Терещенко/

Село Обознівка – центр Обознівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, розташоване на правому березі річки Сухий Омельник (притока Псла) за 18 км. Від районного центру м.Глобине, за 12 км. Від залізничної станції Рублівка, за 20 км від м.Кременчука.

Село Обознівка виникло приблизно в 1630 році під час визвольної війни українського народу проти польських загарбників. Хороші природні пасовища в долині річки Сухий Омельник, родючі чорноземні поля зумовили виникнення невеличкого поселення. А після війни на вільних землях поселилися козаки Кривун і Терещенко. Хутірець мав назву Омельничок. З легенд, назва села, яке довгий час називалося Обізнівка, походить від слова «Обіз». Ніби під час Північної війни Росії з Швецією на цьому місці зупинився на шляху до м.Полтави військовий обоз ІІІ розряду, який віз військове спорядження з складів, розташованих на місці сучасного села Погреби. Військові дії перенеслися від Полтави до р.Дніпро, а тому обозу було наказано далі не рухатись. Після погрому шведів, обозні залишилися жити на правому березі річки Сухий Омельник.

За часів кріпацтва, коли село належало пану Шушкову, село було бідним і необлаштованим. Пан Шушков відзначався безжалісністю, жорстокістю по відношенню до кріпаків. Селяни вбили свого пана. Новим власником став генерал Башмаков, який служив у Петербурзі. Маєток знаходився на лівому березі річки Сухий Омельник. Сам поміщик рідко з’являвся в селі і тому свавіллям управляючого не було меж. Селяни надзвичайно бідували. Всі селянські господарства мали 750 га землі, в той час, як поміщик господарював на 1800 га. На цій землі селяни відробляли панщину по 4 дні на тиждень. Через землю поміщика селянам не дозволялось навіть переходити, вони обходили панські володіння за багато кілометрів. Поміщику належали ліс і річка.

В кінці ХІХ ст. Башмаков помер, а його вдова продала помістя пану Балтазару Скадовському. Скадовський в якості весільного подарунка передав помістя молодому подружжю Софії Балтазарівні Скадовській (дочці) та Олександру Панайотову. Маєток з усіма володіннями називався Софіївською економією пана Олександра Костянтиновича Панайотова. Становище селян залишилось тяжким. Панайотов прибрав до рук землі хуторів Горбикове і Трохимців. В пана батракували за 3 крб. на місяць. Але поступово економія почала кріпнути. Пан звозив хороших ремісників. Дітей селян навчали майстерності шорників, бондарів, гончарів. В селі були побудовані цегельний, винокурний заводи, чайна.

За переписом 1859 року записана, як хутір Кременчуцького повіту, у якому було 88 дворів, 849 жителів. З другої половини 19 століття Обознівка віднесена до складу Пустовійтівської волості Кременчуцького повіту.В 1875 році відкрито земське училище, в якому навчалося 55 учнів і працювало 2 учителя. Влітку 1905 року страйкували селяни, які працювали на винокурному і цегельному заводах О.Панайотова, вони спалили кілька господарських будівель, 30 чоловік було заарештовано. В 1901 році освячена Богоявленська церква.

Радянську владу в селі проголошено в січні 1918 року. Обознівка стає центром сільради. В 1919 році на базі поміщицької економії створено радгосп – племрозсадник «Жовтень», згодом перетворений на племзавод. Господарство проіснувало до 1996 року, після чого було реформоване, а в 2004 році в зв’язку з банкрутством ліквідоване.

7 березня 1923 року село віднесено до Глобинського району Кременчуцького округу.

У період німецько – фашистської окупації Обознівки (13.09.1941 – 26.09.1943) гітлерівці стратили 9 жителів села, вивезли на примусові роботи до Німеччини 123 чоловіки, знищили все господарство племрадгоспу, спалили 44 хати.

В даний час площа сільської ради складає 4433,3 га , з яких – 90% - сільськогосподарські угіддя, 2% - лісовкриті площі, 8% - інші землі.

Сільська рада межує з Пустовійтівською, Пузиківською, Погребівською, Фрунзівською сільськими радами Глобинського району, Кременчуцьким районом Полтавської області.

Обознівська сільська рада розташована в лісостеповій зоні. Грунти переважно чорноземні.

Територію сільської ради перетинає автотраса районного значення Глобине – Кременчук протяжністю дорожного полотна 6,1 км.

По території сільської ради протікає річка Сухий Омельник, яка в багатьох місцях перетворилася на болота. В межах с.Обознівка по руслу річки утворена водойма площею водного дзеркала 32,2 га, рівень води в якій регулюється гідротехнічною спорудою.

Населення сільської ради складає 835 осіб.

Населених пунктів – 5, в т.ч.:

село Обознівка – 365 чол.
село Зарічне – 423 чол.
село Новий Виселок – 22 чол.
село Гуляйполе – 14 чол.
село Багни – 11 чол.

Всі населені пункти газифіковані. Централізоване водопостачання в с.Обознівка, с.Зарічне, с.Новий Виселок. Асфальтом покрито 85% вулиць та під’їздні дороги. Освітлено 90% вулиць населених пунктів сільської ради.

Сільська рада в с.Обознівка.
На території сільської ради зареєстровані і працюють 15 суб’єктів господарської діяльності, переважно сільськогосподарського спрямування.

Фермерські господарства:
СФГ «Нива», СФГ «Діброва», СФГ «Зелений гай», СФГ «Вільне», СФГ «Слюта», СФГ «Мироненко», СФГ «Усенко», СФГ «Династія-Агро».

Приватні підприємства:
ПП Демченко О.М., ПП Демченко В.В., ПП Палієвець О.Б.. ПП Лавренко І.О., ПП Іляшенко О.П., ПП Омельяненко В.Д., ПП Омельяненко В.М.

Працює потужний свинарник-репродуктор на 5000 голів свиноматок поблизу с.Зарічне, який дав робочі місця для жителів сільської ради.

В селі працює навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад», де навчається та виховується підростаюче покоління.

На території сільської ради працюють фельдшерсько-акушерський пункт, Будинок культури, бібліотека, відділення зв’язку, сільськогосподарське комунальне підприємство «Обізнівка», які надають якісні послуги жителям сіл сільської ради.

В 1896-1901 рр. з ініціативи родини Панайотових в селі Обознівка була зведена Богоявленська церква. Будівля є унікальним зразком поєднання різних стилів архітектури, зокрема давньоруського, візантійського, окремих рис класицизму. В об’ємно-просторовій композиції домінує двоярусний кубічний центральний об’єм, який завершують п’ять бань. Будівля повторює обриси Сампсонівської церкви в Полтаві. І в одному, і в другому храмі при виконанні внутрішніх оздоблювальних робіт за взірець взяли інтер’єр Володимирського собору в Києві. Ця церква у свій час передбачала у підвалі усипальницю панів Панайотових, але поховань там немає. В інтер”єрі храму є залишки розписів, що здійснили художники О.Мурашко, І.Соколов за ескізами Васнєцова, Врубеля, Нєстерова, Котарбінського, Свєдомським. Оздоблювальні роботи велись 5 років. Проект церкви створив архітектор при святішому синоді М.М.Ніконов. Храм був освячений 27 травня 1901 року (закладений 1 липня 1896 року) на честь коронування імператора Миколи Олександровича та імператриці Олександри Федорівни. Церква нині реставрована, з 1990 року діюча.

Встановлені пам’ятники загиблим воїнам Радянської Армії і воїнам-односельцям та пам’ятник Невідомому солдату, пам’ятний знак Жертвам голодомору.

Проведено ремонт трибун сільського стадіону.

Сільська рада приділяє велику увагу культурно – масовій та спортивній роботі. Проводяться різноманітні заходи, присвячені Дню Перемоги, Дню незалежності, Дню села, відзначення Нового року, Дня молоді та інші. Створена та успішно виступає в чемпіонаті та розіграші кубка Глобинського району з футболу команда «Новатор»

Наші мальовничі куточки